Історія вечірньої школи міста Фастова.

У 30-ті роки ХХ століття постало питання не тільки про ліквідацію неписемності серед населення, ліквідацію неписемності непрацездатного дорослого населення і завершення загальнообов"язкового початкового навчання, а й здійснення загальнообов"язкового політехнічного навчання в об"ємі семирічки,збільшення числа учнів початкових і середніх школах, робітничих факультетах, ФЗУ, технікумах.

Ще постановою Народного Комісаріату освіти СРСР від 1926 року передбачалось відкриття шкіл для дорослих підвищеного типу, як для жителів міста, так і для села.Ці школи повинні були готувати кадри для всіх галузей господарства. Відчувалась нестача молодих кадрів з середньою освітою для поповнення вузів та втузів.

Велике прагнення до набуття освіти відчувалось серед молоді, яка працювала на підприемствах і установах міста Фастова. Багато молоді працювало на заводі "Червоний Жовтень" і залізниці. В місті виникла необхідність відкриття робітфаку, який був відкритий у 1933 році, куди були зараховані робітники і службовці, що не мали закінченої середньої освіти.

Робітфак працював на базі 19-ї залізничної десятирічки в той час так називали середні загальноосвітні школи; ФЗД-фабрично-заводські десятирічки.

В 1935 році в звязку із значним ростом і випуском учнів із середніх шкіл,робітфак був закритий,але тяга молоді,яка працювала,до навчання все зростала.

Зростаючі вимоги молоді, зайнятої на виробництві могла задовольнить лише вечірня школа.

В 1935 році і була відкрита перша у Фастові загальноосвітня школа для робітників і службовців підприємств і установ міств Фастова під назвою-середня школа освіти дорослих СШОД.

Ця школа повинна була забезпечити навчання дорослої молоді, яка з певних причин не мала семирічної або середньої освіти.

На 1935-1936 навчальний рік був набраний контингент учнів у кількості 111 чоловік,які розподілялись по класах: у ІV-кл-17,у V-29,VІ-31,VІІ-15,VІІІ-19.

Першим директором був старший інспектор Фастівського райвно Канюка Овсій Максимович,який працював в школі за сумісництвом,як і весь склад вчителів школи.Школа працювала на базі Фастівського СШ №5.

З кожним роком кількість учнів і класів зростала.Так наприклад,в 1938-1939 навчальному році школа мала вісім класів з кількістю учнів в них 140 осіб.

З 1936-1941 навчального року дирктором школи працював учитель фастівської СШ №5 Касянський Михайло Григорович,якому раивно зменшив кількість годин до 15,і все ж він рік працював як сумісник.Лише в 1933 році він став директором школи.

В 1940-1941 навчальному році в школі,крім директора,була встановлена посада завідуючого навчальною частиною,яку обійняв Скурський Яків Леврентійович,що працював інспектором Фастівського райвно.Скурський Я.Л. був першим завучем школи дорослих.

Популярність вечірньої школи дорослих зростала з кожним роком.До неї тягнулась працююча молодь не тільки з підприємств,а й з установ.Прикладом цього може бути зростаюча кількістьт учнів десятих класів,яких в 1939-1940 навчальному році було два за кількістю учнів 30 осіб.

До Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р. з школи випущено 66 учнів,які успішно закінчили школу.З них 42 випускники вступили до вищих та середніх спеціальних закладів,решта залишились працювати на підприємствах та установах міста,займаючи керівні посади.

Тільки з 1 вересня 1944 року школа робітничої молоді розпочала свою роботу.контингент молоді,що підлягала навчанню в школі після війни значно зріс бо війна відірвала від навчання,в міських масових школах багато юнаків,і дівчат,що дорбровільно стали на захист своєї батьківщини як в лавах Радянської Армії,так і в лавах народних месників,і за віком не могли продовжувати навчання в денних школах.

Тому вже у вересні 1944 року в 5-9 класах школи робітничої молоді навчалося 143 учні.Післявоєнна тяга до навчання без відриву від виробництва все зростала.Так наприклад порівняно з 1935-36 н.р кількість учнів у 1956-1957н.р збільшилась у 4 рази,а в порівнянні з довоєнним 1940-1941н.р- у три рази.

У 1950 році у Фастові відкривається залізнична школа робітничої молоді №6, яка була підпорядкована Міністерству шляхів сполучення.Директором школи працював Слімборський.У школі навчались в основному робітники паровозного локомотивного депо, працівники колії, оглядачі вагонів та робітники станції.

Школа починаючи з 1953 по 1960 рік випускала в середньому 50-55 освідчених працівників.

З середини 50-х (1955 рік) почала функціонувати районна очно-заочна школа.В ній навчались молоді трудівники не тільки міста, а й району. Навчально- консультаційні пункти були в Боровій,Кожанці,Дідівщині,Фастівці,Веприку та інших селах району.Школа працювала до того часу, доки місто Фастів було віднесено до міста обласного підпорядкування і відокремився Фастівський район.

Постановою міністерства освіти УРСР від 24 грудня 1960 року №1115 залізнична школа робітничої молоді №6 була реорганізована у Фастівську школу робітничої молоді №2 ( з російською мовою навчання) і підпорядкована Фастівському районному відділу народної освіти,школа розміщувалася в приміщенні де знаходився район електричних мереж, а з 1961 року школі було передано приміщення району електричних мереж яке переобладнали під класні кімнати (вул.Галафеева 77).

Це була єдина школа робітничої молоді, що мала власне приміщення. Директором працювала Атаманенко Т.Я.

У 1964 році у мікрорайоні Фастів -ІІ відкривається школа робітничої молоді №3, яку очолив Потапенко Г.С. Школа розміщувалась у приміщенні гуртожитку тресту ,,Білоцерковхімбуд".

У школах міста навчалось щорічно від 1200 до 1300учнів. У цей час директорами шкіл працювали: у СШ №1-Курочка О.Г.,Горохов П.В., Сегеда В.П., Крючкова М.Я., Діденко О.І.,Ізбіцький П.А., Лисенко Н.О.,

у СШ №2- Слімборський, Атаманенко Г.Я.,Логвиненко, Єріменко Т.О,Валюшко Ю.О.

у СШ №3-Потапенко Г.С.,Коцюбинський Г.М.,Кабанець Н.І.

Наші ветерани

Коцюбинський Григорій Миколайович- народився 8 січня 1914 року в сім’ і сільських вчителів.

Батьки Григорія Миколайовича розлучилися ще до його народження. Рідний батько був родичем письменника Михайла Коцюбинського.

Вітчим , Хілінський Михайло Андрійович, був директором школи. Мати, Діна Сергіївна, працювала вчителем початкових класів. Оскільки сім 'я часто переїжджала з місця на місце, то хлопчик жив у батьків матері, в місті Немирів.

Закінчивши школу, вступив на історичний факультет Вінницького педінституту. Тяжка хвороба змусила хлопця перервати навчання. Він їде до батьків на Донбас, щоб підлікуватися.

Одужавши, Григорій переводиться на навчання до Полтавського педінституту. Закінчити інститут він не встиг, бо у 1939 році його призвали до армії.

Війна змінила плани хлопця - він стає кадровим військовим.

Під час боїв під Воронежем був поранений і контужений. Після лікування у госпіталі міста Куйбишева (тепер Самара) Григорія Миколайовича направили на офіцерські курси . По закінченню курсів, отримавши звання молодшого лейтенанта, Григорія направили на Західний фронт в м. Сарни Ровенської області.

У1943 році він познайомився з майбутньою дружиною, Ксенією Іванівною, яка працювала медсестрою у польовому госпіталі .В 1945 році у них народилася дочка, а у 1954 році син. Дружина Григорія Миколайовича , Ксенія Іванівна , учасник бойових дій, інвалід війни 2-ої групи, має нагороди.

У 1944 році Григорія Миколайовича було переведено із комендатури станції Сарни в управління військових перевезень на Львівській залізниці.

У 1947 році тяжко захворіла дружина Коцюбинського і його переводять на службу в м. Фастів.

З 1951 по 1952 рік, Григорій Миколайович був заступником коменданта у військовій комендатурі на станції Фастів.

У1952 році Григорія Миколайовича Коцюбинського було направлено у військово- транспортну академію м. Ленінграда на однорічні курси по підвищенню кваліфікації.

По закінченню курсів йому було присвоєно звання майора.

До 1961 року Коцюбинський працював заступником військової комендатури і військовим комендантом станції Фастів.

У1961 році, після звільнення з армії, починається його педагогічна діяльність. Григорій Коцюбинський організовував заочні школи по селах Фастівщини. Центр заочної школи знаходився в СШ 13 ( тепер СШ 1). Потім Григорій Миколайович був директором вечірньої школи №3.

Помер Коцюбинський Григорій Миколайович 4 липня 1995 року.

Мав нагвілейороди: Оарден Червоно їЗірки, орден ВВВ, медаль „За відвагу", 2 медалі „За бойові заслуги", 15 ювілейних медалей.

Потапенко Григорій Савович народився у 1925 році в селі Залісся Чорнобильського району Київської області.

У 1942 році , будучи 17-ти річним юнаком,Григорій потрапив на фронт у мінометний полк. Оскільки потрібно було пройти військову підготовку ,то хлопця зарахували до 3-го Ленінградського стрілково-снайперського училища. Після навчання його було направлено на 3-й Білоруський фронт командиром взводу піхоти.

Найчастіше Григорій Савович пригадував бій під Смоленськом ,де отримав тяжке поранення Майже 6 місяців Григорій перебував у госпіталі м.Вільнюса.Коли стан здоров я став задовільним ,його направили до 33-го резервного піхотного полку.

Після перемоги хлопець повернувся на Батьківщину,в свій рідний Чорнобиль. Почалося мирне життя. Майже 6 років він очолював комітет фізичної культури і спорту.

Григорій Савович мріяв про освіту.Навчався на історичному факультеті Київського університету .Після закінчення університету працював директором школи в Ульянівському районі Вінницької області.

З 1959 року проживає у місті Фастові .Працював директором школи в с.Бортники, директором школи робітничої молоді N 3 та N2.

Григорій Савович -ветеран праці,та Великої Вітчизняної війни. Нагороджений Орденами Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни І-ступеня, Богдана Xмельницького.

Мав 10 медалей ,одна з яких "3а відвагу".

Помер у 2010 році.

Крючкова Марія Яківна-почесний громадянин м. Фастова, ветеран педагогічної праці

Народилася 16 квітня 1922 року в селі Будьонівці, Максатинського району Калінінської області.

Закінчила середню школу в 1939 році. В цьому ж році вступила до філіалу Московського обласного інституту учителів у м. Серпухові, якій закінчила в 1941 році.

Одержала призначення на роботу в Горячинську середню школу далекої Бурят- Монголії. Вже там закінчила заочно Монгольський педінститут за спеціальністю „Російська філологія".

У 1944році переїхала в м. Фастів,де проживала її старша сестра.

З 1944 року по 1957рік працювала у середній школі N5 учителем ,завучем, директором. У ці ж роки була інспектором районо.

З 1957року по 1977рік працювала у Фастівській школі робітничої молоді N 1 учителем.

Чотири скликання М.Я. Крючкова була депутатом Фастівської міської ради по Снігурівському виборчому округу. Активну участь брала у громадсько-політичному житті міста і педколективу школи N 5, обиралася секретарем комсомольської і партійної організації учителів.

Першою і найдорожчою з 10-ти медалей Марії Яківни, була „За трудову відвагу".Вона одержала її до 10-річчя трудової діяльності в 1951 році. Вручав нагороду легендарний С.А. Ковпак-заступник голови Верховної Ради УРСР.

Педагогічна і методична майстерність відзначена званням „Відмінник народної освіти СРСР".

Найголовнішим досягненням свого життя М. Я. Крючкова вважала своїх учнів. Понад 30 з них стали вчителями, двоє- Г.В.Катюха і Л.О.Диптун - також удостоєні звання „ Відмінник народної освіти СРСР".

40 років віддано вихованню дітей та молоді .У 1977році вийшла М. Я. Крючкова на заслужений відпочинок , але жодного дня не сиділа склавши руки - продовжувала працювати директором, завучем, учителем школи робітничої молоді, інспектором шкіл головою інспекції у справах неповнолітніх,громадським екскурсоводом музею.

У 1993 році разом з активістами створила міський клуб „Надвечір” я" для активного й цікавого відпочинку людей похилого віку . За дорученням міської організації ветеранів війни і праці виконувала обов язки секретаря ради. Маючи ослаблене здоров я,не вважала це перешкодою для досить активного громадського життя.

23 березня 2003 року пішла з життя людина,покликання якої було земне і дуже важливе-навчати і виховувати.

Юрій Олександрович Валюшко- ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід II групи, вчитель.На ниві народної освіти пропрацював ЗО років (з 1955 по1985 р р.)

Народився Юрій Олександрович в 1925 році в м. Козятин Вінницької області.

До війни закінчив середню школу.У кінці 1943 року пішов на фронт. У1944-45 рр. воював у складі 1-го танкового корпусу 1-го Прибалтійського фронту: Литва Білорусія, потім на 3-му Білоруському фронті. Дійшов з боями до Східної Прусії. Був механіком -водієм танку. Це була дуже важка служба.

Нагороджений Орденами Червоної Зірки,Великої Вітчизняної віїни І-ступеня , 13 медалями.

Для Ю.О. Валюшко служба в Радянській армії закінчилась в 1950 році.

У1950 році вступив у Київський державний педінститут ім. О. М. Горького на історичний факультет.

Під час навчання у вузі користувався авторитетом серед студентів , які неодноразово обирали його старостою ,парторгом курсу.

В інституті він покохав чарівну дівчину Галину, теж студентку історичного факультету. Одружився з нею.

Закінчив інститут у 1955 році. Одержав диплом з відзнакою . У цьому ж році був направлений на педагогічну роботу на Донбас у м Горлівка, куди поїхав з дружиною Галиною Олександрівною та маленьким сином.

У м. Горлівці працював вчителем історії .завучем,потім директором середніх шкіл N 58 та N 23.

Та йому хотілося повернутися в рідний край,на Київщину ,до своїх батьків, які мешкали ум. Фастові.

У1958 році його мрія здійснилася .Він із сім” єю переїхав у м. Фастів до батьків.

Фастівське районо призначило Ю.О.Валюшка на посаду директора Червономотовилівської середньої школи.

У1965 році він був призначений завідуючим Фастівським районним відділом освіти.

У 1968 році переведений на посаду завідуючого відділом пропаганди й агітації Фастівського міського комітету партії.

З 1975 по 1985 рр. працював директором Фастівської вечірньої середньої школи№2.

На освітянській роботі вчителі-колеги поважали Ю.О. Валюшка, а учні любили знаючого, справедливого вчителя-директора.

На якій би посаді не працював Юрій Олександрович, він був чуйною, гуманною людиною, добре знав та поважав своїх колег. Щиро ділився своїми знаннями, допомагав, вчив. Вчив не тільки удосконалювати професію, а своїм прикладом збуджував глибокі людські почуття. В колективі (школах, райвно, міськкому партії) був зразком добропорядності чуйності.

Був надзвичайно ерудованою людиною. Будь-яке завдання виконував творчо,грамотно і швидко.

За добросовісну працю по вихованню й навчанню підростаючого покоління йому було присвоєно звання "Відмінник народної освіти". Одержував грамоти Міністерст­ва освіти, обласного відділу народної освіти.

Після виходу на пенсію у 1985 році Ю.О. Валюшко продовжує працювати на гро­мадських засадах. Він був активістом товариства "Знання". В останні роки, незважа­ючи на вік, плідно працював над пошуками документів, матеріалів з історії рідного краю, Фастівщини, допомагав у створенні Фастівського державного краєзнавчого музею.

Ю.О. Валюшко був хорошим сім'янином. Разом з дружиною Галиною Іванівною виростили, виховали й вивчили двох дітей: сина й доньку.

На 71-ому році перестало битися серце Ю.О. Валюшка - людини з великої букви. Він помер. 22 квітня 1996 року.

Керівники шкіл, відділ освіти міста приділяли значну увагу навчанню та вихованню працюючої молоді. До школи приймалась лише та молодь, яка працювала на виробництві або навчалась в прфесійно-технічних училищах, які не давали середньої освіти. Постановою для цього була довідка з місця роботи чи навчання в ПТУ.

У містах була широка сітка навчально-консультативних пунктів. Вони функціонували при великих підприємствах; завод ,,Червоний Жовтень", газомазутних пальникових пристроях і газової апаратури, електротермічного обладнання. Будівельно-монтажного управління-37, ремонтно-будівельної дільниці-2, моторвагонному депо, дистанції, колїї, заводці споживчої тари, в радгоспі ,,Унавський" при філіалі Сквирського ПТУ-32, а потім Фастівського ПТУ-18. Навчально-консультаційні пункти працювали при загальноосвітніх школах №№ 1,3,4,5,12.

Школи підтримували тісні зв"язки з керівниками та громадськими організаціями підприємств. На великих підприємствах створювались оргкомітети по сприянню і навчанню працюючої молоді. Значну роль допомогу педагогічним колективам надавали голови оргкомітетів заводу ,, Червоний Жовтень"-головний економіст Близнюк Галина Михайлівна, заводу,,Факел" заступник директора по кадрах Журба Вільгельм Степанович, інспектор цоьго відділу Піщалова Валентина Інокентіївна, заводу електротермічного обладнання-Александров Віктор Іванович, начальник будинкоуправління ,,Білоцерківхімбуд" Ющенко Ольга Петрівна.

ЦК ЛКСМ України прийняв постанову ,,Кожному молодому працівникові середню освіту". Систематично підводились підсумки змагань між школами. За молодими працівниками закріплювались наставники з числа майстрів, досвідчених спеціалістів. Значну увагу навчанню працюючої молоді приділяли профспілкові організації. Проводились спільні засідання райкому профспілки працівників освіти та заводських комітетів по питанню навчання та виховання молоді.На засідання педагогічних рад запрошувались представники громадських організацій, підприємств та установ.